Тітмар Мерзебурзький
| Тітмар Мерзебурзький | |
|---|---|
| нім. Thietmar von Merseburg | |
 | |
| Народився | 25 липня 975 |
| Помер | 1 грудня 1019 (44 роки) Мерзебург, Німеччина |
| Поховання | Merseburg Cathedrald |
| Країна | Німеччина[1] |
| Діяльність | історик, письменник, літописець, католицький священник, католицький єпископ |
| Галузь | хроніка[2] |
| Знання мов | латина[2][3] |
| Посада | Roman Catholic Bishop of Merseburgd |
| Конфесія | християнство і католицька церква[4] |
| Рід | Counts of Walbeckd |
| Батько | Siegfried I von Walbeckd |
| Мати | Kunigunde von Staded |
| Брати, сестри | Henry, Count of Walbeckd, Siegfriedd, Friedrich von Walbeckd і Brun II. von Verdend |
Ті́тмар Ме́рзебурзький (іноді Дитмар Ме́рзебурзький[5]25 липня 975 — 1 грудня 1018) — німецький церковний діяч і хроніст.
Належав до одного з наймогутніших німецьких родів. Син саксонського графа Готфріда фон Бальбека, родич імператорів Саксонської династії.
З 1000 року — канонік у Магдебурзі. Впродовж 1009–1018 років — мерзебурзький[de] єпископ (Саксонія). Мерзебурзьке єпископство, яке очолював Тітмар Мерзебурзький, було відновлене імператором Генріхом II для поширення християнства серед полабських слов'ян та посилення впливу Німеччини на слов'янські народи. Тітмар Мерзебурзький — автор цінної «Хроніки» (написана латинською мовою у 1012–1018 роках), в котрій висвітлюються події 908–1018 у Німеччині й сусідніх з нею країнах. «Хроніка» насичена багатим фактичним матеріалом, який авторові вдалося зібрати завдяки високому становищу у Священній Римській імперії. Значна частина цього матеріалу стосується відносин зі слов'янськими народами, відомості про які Тітмар Мерзебурзький, зокрема, черпав під час безпосередніх контактів з ними (знав слов'янські мови). Він тенденційно підходить до висвітлення німецько-слов'янських, особливо німецько-польських, взаємин (можливо, через те, що імперія в цей період — 1003–1005, 1007–1013 і 1015–1018 вела війни з Болеславом I Хоробрим).
Доброзичливо пише про Київську Русь, розповідаючи про події, що відбувались за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Тітмар Мерзебурзький називає Великих князів Київських — королями.
Твір Тітмара Мерзебурзького містить опис Києва як великого міста: «У тому великому місті, який є столицею цього королівства, є 400 церков, 8 ярмарків, а людей — велика кількість; вони, як і вся та держава, складаються з сильних людей, рабів-утікачів, що звідусіль прибули сюди, і, особливо, з швидких данів; до сих пір вони успішно опирались сильно їм докучаючим печенігам, перемагали їх та інших..»
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Międzyrzecz, niem. Meseritz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 382. (пол.) — S. 382—383. (пол.)
- Плахонін А. Г. Тітмар Мерзебурзький // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 99. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Тітмар Мерзебурзький // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
- «Літопис Руський». — Київ: Дніпро, 1989. — С. 83, 513. — ISBN 5-308-00052-2.
- Тітмар Мерзебурзький // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с. 251—252
- Грушевський М. Титмар // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 109—113.
- Тітмар з Мерзебурґа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Дітмар, граф фон Вальбек // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 354. — 1000 екз.
- Титмар из Мерзебурга. Хроника. В 8 кн. (Пер. с лат. И. В. Дьяконова. М.: «SPSL»-«Русская панорама», 2005.) (рос.)
